Запитуємо у Бога ми
Чому мовчиш Ти на Небі
Чому антихрист рветься знов
І українська ллється кров
Чи мало ми біди зазнали
Коли нас в яму закидали
І українці так вмирали
Що кістками поле покривали
Де є Твоя Свята Воля
Що нас спіткала така доля
Чи не молились ми Тобі
Чи відрікались ми в Хресті
Будували церкви ми
У кожному місті і селі
Христа за Бога признаємо
І дорогою Христа ідемо
Скажи нам Отче, не мовчи
Всі сльози виплакали ми
Нема кому поради дати
І натерпілись своїх же, зради
Як ніч минає, день іде
Так милість Моя вам прийде
Злу недовго панувати
Пора вже слово Мені сказати
Де серце ваше там і воля
Тому спіткала така доля
До світла злий не пристає
Бо світле серце - це Моє
Забули Заповіді Мої
Чи вони не модні і старі
Той темний думку вам дає
Що кожен хапає й краде
У чистім серці Моя Воля
І не спікає злая доля
Хто уважно Слово Береже
Той в Царство Боже увійде
У злому серці, злий язик
Лихому слухатись звик
Лиш тоді він визнає Мене
Коли до церкви він іде
Святих забули ви своїх
А Моя воля була в них
Хвалити стали ви чужих
Неправдивих вчень і не Моїх
Пророка бажаєте ви знайти
У злому серці і ганьбі
Розіпнете Його як Христа
Бо вам лиш милість дорога
Де Дух Мій, в кому він живе?
В омані заплутали все
Дорогою своїх святих ідіть
Ось вам Мій останній Заповіт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659507
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 14.04.2016
автор: Нагорний