Усе прийде й усе мине...
Порив в незвідане із завмиранням серця
Замінить спокій, пізнання себе -
Відбиток світу у душі люстерцях.
І квітка пелюстки розкриє і впаде,
Лиш сонце загляне і посміхнеться, -
Яке усе красиве і сумне
В момент, як злива в душу раптом увірветься!
Навколо світ радіє і живе -
Так голосно він барвами сміється!-
Емоцій вир захоплює, несе
До крапки, де у тиші розірветься.
Не варто думати, а треба жить,
Сміятись - плакати, любить - страждати,
У цю малесеньку мінливу мить,
Яка одна й яку судилось мати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659552
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2016
автор: Irusia