Не являйся мені за вікном,
Чи то образом, чи то насправді,
Не тривожать най пам'яті знов
Блідо стлілі, спогади марні.
Не являйся з осіннім дощем
На простелених нами, дорогах,
Там цілунки вогнені твої
Догоріли в щоденних тривогах.
Не являйся мені уві сні,
Білим лебедем, пару згубившим,
Не зови у обійми міцні -
Не спалахує вогник згорівши.
Ще учора втопала в тобі,
В снах чекала твойого явління,
Рідний образ шукала в вікні
Під бентежне доща дзюркотіння.
Так змарнІла надія п'янка,
Невблаганно чекання вбивало
Почуття... Вже їх сліду нема.
Не являйся мені по життю,
Ти залишився в тлінному "Вчора".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659708
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2016
автор: Інесса Авєріна