Фіалка в садочку моїм зацвіла,
Росою умилась калина моя.
І ночі вже теплі, і сонячні дні,
Та я у цім світі живу, як у сні.
В садку зеленіє трава молода,
І вітер ласкавий. Та це вже весна.
Мене ж не зігріє ніщо в цім садку,
Фіалок нарву і на цвинтар піду...
Так мріяла я у житті, як у сні-
Про радість і щастя, і лад у сім"ї.
Здавалось життя, ніби казка ясна,
А діти і внуки - це радість земна.
Та все обірвалося в ніч весняну...
Багато вже літ я без сина живу.
Весною ж до нього й невістка пішла,
Лишилась їх доня, кровинка моя.
Тепер я онучкою в світі живу,
Я з нею сумна до могилок ходжу.
Найважчі для мене - ці дні весняні,
Тому і живу я - неначе у сні!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659774
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 15.04.2016
автор: геометрія