Марчак, ну, Кобзі ж.
Бо, хы, замарчара
На й Брыськ
Світланка прид мною маячыть!
А я йій, дурный, сала впік ш.
І ек гэто зарыкы Хары,
Ну, Сонцёвы нічк?
Нам нельга вуш комінтуваты й
Ужэ ж во ядкых крыжакіф.
І шо мні робы вжэ уф матыр.
Возьмы хоць павісьсь.
Бо бачыш ты! Іш ты! Татарын!
На грушку ш заліз!
Да й дав нават палкый…
Ну, шпаркый усміх.
... кому ж то пак я тут?
Да вон, КрыжаНівськ
Са й ХмыльНіцк.
Ядка прамо, ух-ах, дівчынк!
... тут лыпа -- а там каштаны
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659775
Рубрика: Присвячення
дата надходження 15.04.2016
автор: Кобзар Лаборськый