Коли тінь твою сонце випече,
і загасне останній дотик,
це не правда, що треба вибачень,
я іще пам`ятаю, хто ти.
Ким завгодно, лише не квитами
(є слова, що усе загоять).
То нічого, що ти невидимий,
я ж тепер не згадаю, хто я.
Залікуй мої сни обіймами,
перейди всі мої кордони.
Це не пастка. Ніхто не впійманий.
Тільки хто ми, коханий, хто ми?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2016
автор: Катка