Як важко жити у брехні,
Коли усе навколо бреше...
Коли ти дивишся в вікно,
Натомість чуєш еше,еше...
Ти не помітиш як і сам
Почнеш грішити мимоволі,
Неначе та маріонетка,
В чужих руках, чужої долі...
То мабуть світ - то все брехня,
Дитя отого зла страшного,
Яке все манить, одяга
У свої шати "пречудові".
І теє серце, що в любові
Спочатку власного буття,
Почнеє гнити мимоволі
Впродовж страшного майбуття.
Нічого вічно не буває,
Усе завжди кінець свій має.
Та пам'ятайте повсякчас:
Брехнею ситим ти не станеш, бо тільки в щирості згораєш у вічнім вогнищі-життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659941
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2016
автор: Юлія Котвицька