Іде весна у маєві журби
і у буянні[i] розового безу.[/i]
Перукарем у довгої доби
рудавий ліс вичісує чуби
у дуба, і косиці – у берези.
Борги у ночі забирає день
і видає добі її аванси
за блюзи ненаписані, і станси,
і арії, і оргії: пісень,
пташиного балету і романсу.
У лузі чути соло солов'я,
басолі деркача і бугая,
і акафісти білої ворони.
І се усе дарується мені,
бо я умію бачити сумні
фіалки і веселі анемони.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660025
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.04.2016
автор: I.Teрен