Картини пастельні…
Невиразні… як знайти
стежки призабуті до серця чорничного літа?
(…скажи лиш, мольфаре, чи вмієш ридати ти?
Чи плаче лише
смерекова твоя трембіта?...)
Відлий мені трунку
незнаних твоїх пустель.
І випусти коней на волю вогненної масті...
А чашу – розбий об вершини карпатських скель
на сонячні друзки…
хай нам буде щастя… щастя!..
Розколоте небо…
Розірване… ти ж – цвіти
у ніч нашу першу… а також в останню, сьому…
Як тиша настане, чи вийдеш назустріч ти?
(… скажи мені лиш, мольфаре…
…………… тай все… по всьому…)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660047
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2016
автор: гостя