Удвох біля вогню сиділи.
Їм добре й затишно було,
Бо їх обох кохання гріло
Й рудого полум'я тепло.
Над ними ніч. І зорі срібні.
Над ними місяць молодий.
І світло так! Що навіть видно
Сріблясті хвильки на воді.
Коханню слів всіляких мало.
Тріщав тихесенько вогонь.
А їх, замерзлих, зігрівало
Тепло обійм, тепло долонь.
Отак всю ніч разом сиділи,
Спостерігали іскр танок.
Горів вогонь, гілки горіли.
Виднівся срібний блиск зірок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2016
автор: Вогняна