Як ти пестиш мої пелюстки,
безжальна панно!...
Вже вуста,мов гарячі згустки,
повзуть униз...
Ти - із тих орхідей,що лишають
незгойні рани,
а на персах солодких -
перлини раптових сліз...
І фортеці мої ти так легко
здолаєш -знаю...
Твої пальчики білі торкнуться
самого дна,
а стебло язика-раптом стане
ключем від раю,
де мене на світанку чекає-
стрибок з вікна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660118
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2016
автор: уляна задарма