Придивись, і помітиш як сніг
Сьогодні повільно падає в небо.
Чим він марить? Чого він хоче?
Я певна, йому небагато треба.
Він мріє танути на твоїх долонях,
Бути білим, легким, великим і ніжним,
Летіти і бачити лише свободу.
Саме, мабуть, тому, підлітаючи ближче до нас,
Відчуваючи багатовольтну напругу,
Сніг пильно вдивлявся в наші обличчя,
І чекав, коли ж ти візьмеш мене за руку.
Він відчував, що ми - два вулкани,
Обидва гарячі й такі непевні,
Сніг боявся об нас обпектися,
і бажав повернутися в небо.
Щоб не слухати пустих запитань,
Не просити гарантій, не давати обіцянь,
Щоб продовжити свій політ, швидкості не набирати,
Чути подих і стогін землі, легкості не втрачати,
Падати в зиму, падати в вічність, падати, але не впасти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660152
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2016
автор: coccinelle