В ніжні рими слова пов’яжу я,
Спеленаю думки свої в вірш,
Щоб не стати духовним буржуєм,
Піднімуся у небо, повір.
Над степами полину й де гори,
Й де вітрів новоявлена мить,
І синітимуть з неба простори,
Славні що і ділами, й людьми.
Я за хмари вхоплюся крилаті,
Ізгори берегтиму свій край,
А слова, найтепліші про матір
Розсипатиму, тільки збирай.
В них звучатимуть сум і надія,
Й тиха справжня дочірня любов.
Може, слово моє – й не подія,
На життя має право, либонь.
24.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660180
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.04.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)