Про Котигорошка

Жив-був  собі  колись  Котигорошко
(знайшовся  під  гороховим  листком).
Він  сіяв  хліб  і  був  музика  трошки,
А  взагалі,  добряк  був  добряком.
Мав  руки  золоті  від  батька,  кажуть,
До  нього  йшло  чи  не  усе  село:
Кому  до  воза  колесо  приладить,
Кому  шибки  уставить  у  вікно.
Доріс  давно  до  стелі  він  у  хаті,
І  вуса  мав,  як  личить  козаку,
На  осінь  (сподівалась  дуже  мати)
Привів  дружину  б,  гарну  та  метку.
Але,  як  те  буває  в  казці  часто,
Прийшло  нещастя  із-за  Синіх  гір:
Горинич  Змій  людей  по  селах  красти
Наважився,  тим  зруйнувавши  мир.

Узяв  тоді  коня  Котигорошко,
Вклонився  на  чотири  сторони,
Присів,  як  і  годиться,  на  дорожку,
Й  поїхав  рідну  землю  боронить.

Життя  вода  тече,  неначе  річка.
В  селі  минули  осінь  і  зима.
Уже  в  намисто  вбралися  порічки,
Ну,  а  Котигорошка  все  нема.

Зітхає  батько.  Б'є    поклони  мати.
Не  шиє  наречена  рушники:
Він,  може,  десь  уже  давно  в  палатах
В  царівни  просить  серця  та  руки?

Невже  то  правда?  Полетімо  птахом
Дізнатися,  що  з  нашим  козаком.

Він  у  степу  із  Вернидубом-братом
Чатує  за  Калиновим  мостом.
Там  день  і  ніч  кишить  зміїне  військо.
В  очах  чорніє  часом  від  боїв.
А  Змій  не  йде,  бо  дуже  вже  боїться
(шаблюки  гострі  в  наших  козаків).
Та  ось  полки  ворожі  поріділи,
Сьогодні  має  прилетіти  сам
(Вернигора  та  Крутивус  ходили
У  розвідку,  коли  лягла  роса).

В  Смородині-ріці  вода  червона
(готуйтеся  до  бою,  козаки).
Закаркала  провісниця-ворона,
Аж  затремтіли  на  кущах  гілки.
І  тільки  Змій  ступив  на  міст  ногою,
Його  скрутили  разом  молодці,
Скропили  молодильною  водою  –  
І  Змій  жовтком  зробився  у  яйці.

Його,  до  каменюки  прив'язавши,
Шубовсть  у  воду  –  й  колами  сліди.
А  друзі,  один  з  одним  попрощавшись,
Додому  перемогу  понесли.

Було  і  сліз,  і  радощів  чимало.
Котигорошко  старостів  заслав.
А  восени  й  весілля  відгуляли
(був  Крутивус  боярином  на  славу,
А  Вернидуб  у  Скайпі  привітав).

Синів  Котигорошко  гарних  має
(вони  у  батька  –  руки  золоті).

А  зло  як  схоче  погуляти  краєм,  
Нехай  місток  Калиновий  згадає
І  те  яйце,  яке  лежить  на  дні…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660223
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 17.04.2016
автор: ptaha