[i]Після війни та після отримання Божею волею
Незалежності була розхожою така фраза:
"Перекуємо мечі на орала"… Перкували, та чи
орали? А орала вже й поржавіли… А мечі?..
[youtube]https://youtu.be/BjmGPTf6-4w[/youtube]
[b][color="#d90909"]Весна…Парує пар… Скиба́ за ски́бою
Цілинний лан шматують лемеші…
На цей раз вже ми в оранці не схибимо –
Не та рілля у серця на межі!
Бо нам потрібна надглибока оранка,
Яка дощенту виполе бур’ян…
Вже із гнізда готові зняться орлики,
Бодай добром засіяти свій лан…
Та все ще нам нагальне те знаряддя
З’їдає, точить в’їдлива іржа,
А ще ота нетесана парадність
Мішає нам – зловісна і чужа!
Перекуєм байдужість на орала,
Іржу ми зчистимо із лемешів!
Та, щоби пильність наша не дрімала,
Відточимо ще й леза у мечів!
…Весна і Пар – орач стальною дибою
Злостиве лабузиння загорта…
І скоро вже над рідною садибою
Феєрію влаштує доброта![/color]
[/b]
17.04.2016[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660260
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 17.04.2016
автор: Олекса Удайко