Збираю я минулого сліди,
Там ти мене ховала від напасті.
Конвалії я дарував завжди,
Маленьку смерть вітаючи від щастя.
В минулому давно ота весна,
За вікнами нас місто не впізнає.
Моя Чаклунка мабуть не одна,
А я її в очах чужих шукаю.
Засну і пам"яттю з тобою вдвох,
У Всесвіт твій - безумного шаленства;
У погляд, що зелений наче мох,
Стирає грані ніжністю блаженства.
===========================
Я собираю прошлого следы,
где ты... меня,
спасала от ненастья,
а я дарил
весенние цветы,
и умирал...
в объятиях...
от счастья.
В далёком прошлом...
лучшая весна,
за окнами
не помнящий нас город,
моя Волшебница...
сегодня не одна...
и я уже...
не так бездумно молод.
В снах возвращаюсь
памятью к тебе,
в твоё тепло...
с безумными страстями...
к глазам,
с вселенской нежностью в себе,
...и...
нету расстоянья...
...между нами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660279
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2016
автор: Хуго Иванов