Стою у храмі на колінах перед Богом,
В душі з дзвіниці виграє у звуці дзвін,
А серце рветься з болю за народом,
Моїм народом- в чому винен він?
Скажи, мій Боже, чом немає правди?
Чому спустіли душі назавжди?
Один для одного чомусь неначе зАйди,
Від злоби заступи й охорони.
Себе не любим- ближнього свойого,
Ми не прощаєм, звіту не даєм,
Що всі прийдем до Господа святого,
Не з вірою і не з любов'ю- гіркий щем...
В душі гірким полином відізветься,
Пекуча зависть, що мордує нас,
О Господи! Щоб у маленькім серці,
Той вогник віри та любові не погас...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660309
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2016
автор: Леся Утриско