Любов і знання... Усамітнення хвилини...
Вітер маківки дерев долі гне. Як навіжені
Пасовищем гелгонять гуси. Вечоріє.
Невже...!? Все значно глибше...
Замислився хлопчина про те,
Що є для здоров'я і успіху ключем?
Культура мови багата-пребагата,
Та сходинки до верхівок Божого хиткі..
Дехто бажає вчитися правильно
Вживати міцне словечко лайки,
Явно не розуміючи, що шкодить сам собі.
Нестерпно? Так, кожна лайка вухо ріже...
Мабуть всі явища поєднуються Звище, _
Бо вони закладені нашим Творцем, у кожній долі...
Є моменти випробування міцності всесвіту...
Хто думає про велич світла, в самому собі,
І чи несе свій уклін до світла зустрічному?
Адже відповідно те, з чим ми стикаємося у житті,
Є відображенням нашої внутрішньої реальності.
Любов до всіх без винятку і всього живого, це
Любов безумовна, жертовна, прийнятна у всесвіті, -
Так людська особистість досягає верхівок
Безмежної духовності, в доброчинному житті.
В моєму житті Любов і знання - це крила радості,
Що керовані звичною зміною амплітуд коливання
Моєї енергії та енергії моєї безумовної свободи подиху,
Які проявляють себе чудодійною посмішкой, від Бога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660312
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.04.2016
автор: Промінь2