До тих, кого байдужість обминула,
У кого серце відчуває біль
Чийогось лиха, а чи днів похмурих,
До цих людей зринає голос мій.
Не знаю як Вам виказати вдячність
За Вашу поміч, за прояв добра.
У час такий коли панує жадність,
Підтримали Ви оцього Петра,
Який до Вас рядки подяки пише
Із почуттям незручності в душі.
Не звик до цього. Бачив зовсім інше:
Про що і не напишеш у вірші,
Без відчуття осуду та огиди,
Коли посада у злодюги є
І він, немов поріддя тої гниди,
З беззахисних, безправних жадно п’є
Останню кров, яку лишило горе…
Та моя мова зараз не про те…
Ваше добро – широке, наче море,
Бо в кожного з Вас – серце золоте!
Вчинили Ви немов одна родина,
Немовби пальці одної руки…
Об’єднує нас Мати-Україна,
Поезії грановані рядки,
Та незрівняна наша рідна мова,
Яка між інших ще як задзвенить,
Коли розквітне Україна нова.
Я свято вірю в цю осяйну мить.
А поки що нам треба боронити
Її і землю на якій зросли
Від хохлуїв, від павуків неситих,
Від москалів, що з півночі прийшли.
Вклоняюсь Вам, мої шановні друзі,
За Вашу дружбу,за людське тепло.
Щасливий я, що з Вами у союзі.
Із вдячністю в душі – Ваш Петро.
17.04.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660365
Рубрика: Присвячення
дата надходження 18.04.2016
автор: dovgiy