Від автора…

               [i]    [b]  [color="#ba1212"]  Вступ  до  збірки  НА  ЗРІЗІ  ЛІТ...
                                       Це  писалось  давно...1993-ті..
                                       Змінилось  чимало...Є  війна...
                                       Є  нова  поросль  при  владі...  
                                       До  Європи)))...Є  чимала  надія...
                                       От  тільки,-сусідка  все  лютує...[/color][/b]
             [/i]
[i][b][color="#610707"]Жили    собі    люди    в    колишнім    Радянськім    Союзі,-
родились,    вмирали,    в    проміжку  -  ростили    дітей,
сміялися,    плакали,    в    праці  -  горіли    чи    тліли,
поле    орали,    ладнали    плуги    та    мечі.
Мали    мету  -  життєдайні    вогні    комунізму,
їм    щось    платили  за    ці    небуденні    діла,
що    виробляли  -  лічили    на    грубі    мільйони,
все,    що    на    себе  -  чомусь    купували    чуже...

Тепер  -  розділились,    частина    живе    в    Україні,-
якщо    животіння    хтось    може    назвати    життям...
Що    коїться    нині    у    нашому    рідному    краї,
і    звідки    цей    грім,    коли    в    небі    й    хмарини    нема?
Нема    революцій,    війни,    неврожаїв    немає,
а    нас    загризають    розруха    та    злидні    тяжкі,
в    ряди    укладає    на    цвинтарі    скрута    та    голод.
Куди    притулити    нам    голови    й    руки    свої?..
                                 

А    діти?..А  внуки?..Куди  їм    в    страшну    цю    годину?..
Не    всім    же    у    тюрми,-  хтось    іншого    прагне    життя.
Поглянь  -  ті  знайшли    бригантину    у  морі    злиденнім,
ось  ці  -  на    плоту,    а    он    тих  -  соломинка    трима...
Та    більшість    бідує,-  щось    сіє    на    міні  -  городах,
щось  краде  на  них  же,  щось  з  смітника  в  миску    несе.
І    їм    ні    до    чого    оця    демократія,    ринок,
оця    незалежність,    свободи    маленький    ковток...

                                                                                           
Свободи    від    чого,-  спитають    вони    у    ,,Мойсея",-
від    хліба,    від    м'яса,    чобіт    та    єдиних    штанів?
Але    подивись,    Україно,    на    нинішній    їхній    Ізраїль,-
пустиня    та    камінь,    а    родить    мов    наш    чорнозем.
І    все    це    зробила    лиш    сила    та    воля    народу,
котрий    слово    Боже    та    себе    беріг      над    усе.
Тільки  ми  -  не  Ізраїль,  хоч    жити    хотіли    б    не    гірше.
Про    це  -  мої    роздуми,    ті,    що    у    Ваших    руках.


Лиш    декотрі    з  них    я    сховаю    від    ока    людського,-
хай    чиста    сторінка    не    сварить  -  єднає    людей!
Бо    ж    ми  -  такі    різні...Та    й    різні    хвилини    бувають
в    житті    непростому,    і    автор    не    виняток,    ні!
У    світлі    хвилини    і    роздуми    світлі    та    чисті
у    сірі    хвилини  -  сіріє    й    навколишній    світ,
а    відчай    нахлине  -  тоді    і    з'являються    твори
такі,    як    мої  ,,Іcторична    помилка''    й  ,,Жебрак''...[/color][/b][/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660389
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.04.2016
автор: Янош Бусел