Покицяння*

Поверхнею  судоми  хвиль  довірливого  озера  
Залишить  кола  надвечірнє-розово  
Голодна  зграя  тонконогих  чапель.
 
Сором’язливих  вуст  вагою  крапель
На  території-шагрені  бруків-площ
(щоб  крапелин  овали  світ  скували)
Впаде  цілунків  непроглядний  дощ.

Драбинками  п’янкі  небесні  гами  
В  гойданні  над  чутливості  лугами
Розіллють  туркотіння  голубів
Духмяними  садовими  снігами


*  Покиця́ння,  -ня,  с.  Въ  игрѣ  въ  жмурки:  прикосновеніе  къ  играющему.  См.  Покицяти.  О.  1861.  XI.  Св.  38.  (Словарь  української  мови  1909р.  (Б.  Грінченко))
Автор  ілюстрації  -  Чернишова  М.  Г.  -  "Чаплі"(фрагмент)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660398
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2016
автор: yaguarondi