[i]І ще одного викинула доля,
кудись обабіч занесло життя.
Де спів пташиний молодого поля
від злих реалій заховав дитя...
Там річка хвилями аплодувала,
і напувала краплями добра,
берізка мов дівчина обіймала,
чорняві брівки підвела кора...
Й людей немає ген по виднокіллі,
й пила соки втомлена душа.
Та справила таємне новосілля
у стінах миловидного куща...
І враз розплющив я свої зіниці,
бо вже немає жодного терпіння.
У світлі найдорожчих інвестицій
обручку з неба кинуло проміння...[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660447
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.04.2016
автор: Мандрівник