Лжецарство
Не до тями, нащо боги
Шлють на нас споконвіків,
По роздовбаним дорогам,
Безпросипних дураків.
Їх столиці на болоті,
Прямо в лігвищі чортів.
Всі лукаві, плоть від плоті,
Ще зі предківських часів.
Наплодились орди дикі
Із тих тванистих джерел,
Нареклися: „ми великі…“,
На гербі хижак-орел.
Їх девіз: війна-навала,
Щоб сусідів убивать,
На чолі брехливе жало,
Через слово „вашу мать…“
Як покій на ратнім полі,
Ходять браття на братів,
Але завше в алкоголі –
Від низів і до верхів.
Вони п’ють за все на світі,
Як звелить на вухо біс,
Ніч не думає й сіріти,
А у них свербить вже ніс…
Їх створило пекло? Висі?
Безсоромно всі мовчать…
Лжецарі чубаті, лисі
Женуть натовп воювать…
Йдуть полки невиліковні,
Гинути, як чорт звелів,
Гнилі душі, геморойні…
Хто ж цю нечисть сотворив?
18 квітня 2016 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660518
Рубрика:
дата надходження 18.04.2016
автор: Микола Паламарчук