В мені прокинулась твоя весна,
Розплющила закохані повіки.
Задумливо питає, чи не знав,
Що небо перламутрове - то ліки?
Що це ковток солодкої журби,
Що це склепіння ліній на долонях?
Тремтить струна і...затихає, бо якби
То був не ти, то б билася у скронях
Холодна злива, перестигла в попіл,
І вичахли усі несказані слова.
Твоя весна в мені переростає в дотик,
Вона уперше така зболено-жива.
Дзвеніла в тиші терпкістю думок,
Щемливим зіткненням зіниць.
Моя весна назустріч їй ступає крок,
А далі - пауза зі смаком таємниць.
Залюблена тремтить від втечі,
В очах твоїх спалахують вогні.
Сьогодні несподівано, під вечір
Твоя весна прокинулась в мені...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660537
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2016
автор: Іра Табак