Ти прийшов на світанні до мене.
В тишині буркотіли поля.
Своїм маривом пристрасть шаленна,
Набундючилась, як немовля...
Твоє серце шаленно тремтіло.
У очах я читала не йди...
Тільки місяць, дивившись зухвало,
Замітав за собою сліди...
І лиш вітер, пустун невловимий,
Кучерявив дерева й ліси...
Все погойдував цвіт горобиний...
Шепотів:"Слухай ніч! Ти не йди."
Помаранчем ввірвався світанок...
-Ти пробач, час прощатись, вже час.
Побіжу зустрічати той ранок..
Що так вперто чекає на нас...
Не сумуй! Ми зустрінемось завтра,
Тільки ніч увірветься в наш край.
Одягнувшись у сонного светра,
Я прилину сюди, лиш чекай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660569
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2016
автор: Альонушка