Прости, Господь, мені той гріх,
що зветься щирою любов’ю,
жар сподівань і жар утіх
ще не освячених Тобою.
Прости, осмілився, що я
сказать люблю очам дівочим.
Душа, що змучена моя
без неї жити вже не хоче…
Прости, Господь, й благослови —
в Твоїх руках Твої ж бо діти —
часи нам наші відцвісти,
горіти й жаром духмяніти.
Благослови нам жар утіх
і сподівань вогонь. Натхнення
в життях, що стрінемо, усіх,
нам запалити в Твоє Ймення.
Прости, Господь, й благослови
нас друзями і ворогами.
Твої ж бо діти — Ти й є ми
Ти зажадай прожити нами.
Прости, Господь, й благослови
нас дітьми й внуками, і мами
хай няньчать наші за сто літ
праправнучок з праправнучками.
Прости, Господь, й благослови
наш гріх і наші сподівання...
Прости, прости й благослови
нам сповідь нашу і вінчання…
м. Київ, 23.05.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660578
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2016
автор: Ігор Спичак