О, вишні, душенька радіє
Вбрання, весільне пасує їм,
А запах, аж серденько мліє,
Ой, мабуть так любити не гріх.
Красу захоплюючу земну,
Що нам Всевишній подарував,
Цю вишеньку, дорогу, славну,
Що я, колись, змалечку саджав.
Весь рік, любувався, доглядав,
А іноді ,в молоді роки,
Із нею, і настрій розділяв,
Але, тішився майже завжди.
Давно, зі мною, тож все життя,
Занадто, чорний стовбур, грубий,
Вона, всихає певно, як я,
Такий, вже бачить, то ж недужий.
Весна, квітне, вже тішусь нині,
Пишаюся, нею, старою,
Розквітнула, вкотре навесні,
Радію, що поруч зі мною.
Візьму, в долоні цвіт, аж п`янить,
І ніжним запахом чарує,
Хоча, очі закрию на мить,
Мені насолоду дарує
Погляну, я знову на вишні,
З тріумфом шмат щастячка маю,
Милуюсь, які ж гарні, пишні,
Так серце, мені зігрівають.
Травень 2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660583
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2016
автор: Ніна Незламна