Корови напівсонні ремигають,
Вже надвечір’я в очі загляда.
Шумить дубняк, на вітер нарікає –
То явно наближається сльота.
Мішок з травою руки обриває.
Рябі, пора! Чекають у селі.
Бабусенька моя з горба гукає:
- Спіши, вечеря стигне на столі.
Вишнева гілка бавиться зі мною,
Цикади віднайшли мажорний тон,
І пестить мене теплою рукою
Моя бабуся, лагідна, як сон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660603
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2016
автор: Галина Будянська