Сьогодні я згадала тебе знову,
І серце мимовільно затремтіло.
Ту зустріч і о ту, скуту, розмову.
Ти посміхнувся, це було так мило.
Зачаклував мене своєю добротою,
Із себе думки культ ти не творив.
Бо взяв відвертістю, бо взяв все простотою!
Хоч про буденні речі говорив.
Ховаєшся за сотні міражів.
Не можу, навіть, подих твій впіймати.
Бо поки ще мене ти не зустрів,
Як дівчину, яку треба кохати.
На даний час я лиш знайома —
Моя любов для тебе не відома.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660637
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 19.04.2016
автор: Уляна Віолончель