Дивись: згорнувсь калачиком на небі Місяць сивий,
ти пальчиком до кратера торкнись — замуркотить.
Втомився він впливати на припливи та відпливи,
тому в обіймах космосу вже спатиме за мить.
Чи знаєш, що існує місячний щоденник,
в якому є казки про тебе та про мене,
про створення планет, історію семи чудес,
про шифри снів і сходження на сивий Еверест?
Сховали текст за грифом «це цілком таємно»
на недосяжній зірці, тьмяній, безіменній,
приблизно між сузір’ями Дракон та Геркулес,
де все важливе тоне в млі та геть втрачає сенс.
От хочу-мрію я до неї долетіти,
здолавши час, минаючи воронки чорних дір,
всотати в себе правду із прадавніх літер
і донести тобі живим страхам наперекір!
Щоденник цей — повір, реліквія священна,
багато хто у пошуках блукає поміж зір,
та світломудрий Місяць знає достеменно:
не в силах ми гортати так, щоб не пошкодити папір.
© Олена Галунець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660679
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2016
автор: Олена Галунець