Чи це життя, чи виживання,
Чи може просто існування?
Коли від рук страшної долі,
Зоставиш душу й власну волю...
Дешевість слів, яке зухвальство-
Талант брехливих язиків,
Що змушує віддати-
Довіру предків і батьків.
Ми не раби ж і не тварини,
Ми просто Божеє творіння,
Що прагне жити і любить,
А не страждати й просто гнить.
Верхівко! Ти, брехливий зрадник!
Коли почнеш нормально жить?!
У щасті, в радості й любові,
В буденщині звичайних диваків.
Відкриймо ж очі всі, і зрозуміймо,
Що не важливо скільки в нас грошей.
Бог бачить всіх, усі ми рівні зверху!
Цінуй життя, і зрозумієш, що живеш!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660684
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.04.2016
автор: Юлія Котвицька