Думки…думки… мов ті струмки:
Біжать, спішать, шукають
Віднести біль лихий куди,
Й сховати де, не знають.
А біль спокушує: «Пиши
Вірші й пісні про мене.
Бальзам для тіла і душі
Письмо твоє різьблене.
Про те, як мучу я, гризу,
Жах наганяю й сльози,
Як стріли кидаю в грозу
І гну, як вітер лози.»
Слова гіркі – то є дурман.
Їх не чекай від мене.
Я не піддамся на обман,
На темне ефемерне.
Я соняхи внесу в вірші,
Чебрець, мелісу й м'яту,
Любисток дивний, спориші
І липу пелехату,
І подих вітру, маків цвіт,
Озера синьоокі.
У пісню – жайвора політ
Й вершини гір високі,
І лісу шум, грибні дощі,
Пташиний гамір лісу
І стане легко на душі
Без крихти компромісу.
18 04.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660715
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.04.2016
автор: TatyanaMir