Хмарка проворна забралася якось
Ген під сорочку... Ох, лоскотна ж капость!
Годі, виходьте. Я каюся, правда.
Більше не буду кидати зір говду!
Путати ваші чарівні кучері...
Хмароньки, були ж ви, наче, веселі.
Це я легенько так пожартував,
Як із вас вату солодку збивав;
Як вибирав з плаття пір"я пухнасте
І заплітав вітер в коси невчасно...
Я ж те не знав, що вам лоскотно всюди.
Пані-хмаринко, я більше не буду!
Сядьте тепер ви мені на плече -
Вас покатаю за прикрощі. Все,
Дайте мізинчика, мила панянко,
Друзі тепер ми! Ви - моя перинка.
Гарно закутаюсь вами вночі...
Вдень же кататиму всіх на плечі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660725
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 19.04.2016
автор: Мар’я Гафінець