Я йшла і мріяла про весну, про тепло. Ось-ось, ще трохи - і світ зазеленіє, запахне, зацвіте, наповниться співом пташок!
Так бентежно стає, коли розумієш, що тане останній сніг, коли чуєш першу весняну пісню синички, коли бачиш веселий, осяяний молодим сонцем світ!
Я йшла і поступово скидала з себе теплий одяг, бо ставало все тепліше й тепліше. Ось вона , весна! Набряклі бруньки, перші квіти, відчуття оновлення, полегкість.
Раптом повз мене прокотилася й швидко зникла велика кулька, сплетена з гілок з маленькими щойно народженими листочками, між якими виднілися квітки первоцвітів. І ніби у відповідь на моє здивування, почула звідкись: "Це пролетів березень."
Березень? Як пролетів? Я ж так довго його чекала , я насолоджувалася цим очікуванням, і... Вже нема березня?
"Скоро і квітень мине. Он вже дев'ятнадцяте число", - пролунав той самий голос.
Як швидко котиться час, пролітаючи повз мене.
Лиш кілька кроків зроблю, і закінчиться квітень, Ще трохи пройду - пронесеться травень, промине літо..І знову осінній сум , а там холод зими, а потім все ті ж мрійі.
Не такі ж - схожі. Бо з кожним роком невпинно й непомітно змінююся - старію. Час мого життя просочується крізь сито днів, як вода крізь пісок.
Що залишилося мені від березня, якого я так чекала? Лише кілька фрагментів, що ляжуть ілюстраціями в книгу мого життя. Решта подій - просіялася разом із часом і зникла.
Так хочу затримати час, помилуватися завмерлою миттю, насититися спогляданням, побути в позачассі, нікуди не поспішаючи. Просто бути і не знати, що таке час.
І так не хочу колись стати на порозі свого життя перед дверима в інший світ і подумати: життя пролетіло, як мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660738
Рубрика: Поетичний, природний нарис
дата надходження 19.04.2016
автор: Мирослава Жар