Коли вже зі стра́хом упораюсь,
І зовсім не в наглості річ,
«Чому я тобі не подобаюсь?»-
Я кину словами навстріч.
Здається, не зла, не нав’язлива,
На вигляд теж, знаю, не жах
«Хіба я тобі не подобаюсь?»-
Питання знов в мо́їх очах.
Обличчя не горде, не скривлене
Казали, що гарний усмі́х
«Ну може хоч трошки подобаюсь?
Хіба я така ж, як усі?»
Та я б написала, наважилась!
Зробила б сама перший крок!
«Та як знати, що я подобаюсь?
І скрізь оминути пліток?»
Прилипла до тебе знов поглядом
При тобі і тану, і млію
«Ти ж скажеш, як раптом сподобаюсь?»-
Всміхнись, і я все зрозумію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660757
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2016
автор: Tina Volnikova