цвіт акацій, аромат черешні,
різнобарв'я звуків й голос трав...
і птахи, здавалось, нетутешні
шепотіли: березень програв,
березень програв...
листя виривається з бруньок,
гілля тягнеться до сонця, хмар.
і сьогодні теплий знов деньок
гріє нас, як почуттів ліхтар,
як почуттів ліхтар...
і так плинно з квітки плід зросте,
дивовижно: визріє, достигне...
потім, як не зірвеш, то впаде —
тіло буде в синьо-рваних стигмах,
синьо-рваних стигмах.
та земля його прийме й відродить,
а як зірвеш — мусиш тільки їсти.
все, що цінне — все завжди просте,
все, що складно, геть не променисто.
19.04.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660775
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2016
автор: Микита Баян