Ноги є і руки маю,
Голова є на плечах,
Та, як немічний, страждаю,
Біль на серці й на очах...
Все самотність ця проклята
Поїдає мою суть,
Коли свято – не до свята,
Коли спати – не заснуть.
Птах співає – не почути,
Сонце сяє – хмар пітьма,
Заснували суму пута,
Сенсу у житті нема.
Вити хочеться від болю,
Мов поранений той звір,
Я несу хрестову долю,
Роки й роки, дотепір.
Та надії не втрачаю
На щасливе майбуття –
Я все йду, вірніш кульгаю,
По шляху свого життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660824
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2016
автор: Олег Жердель