І Літописець і Митець,
Всесильний Маг душ і сердець,
Знавець вселенської гармонії,
Вістун, Тлумач життя симфонії,
Пророк, Піїт людських відносин,
Той хто дає, той хто не просить,
Слова, як арсенал, при собі носить,
Як сльози, як живильні роси.
І до поки світанок ще вкриває мла,
Без жалю нищить трави зла.
Словами, гострими як коси,
Їх ріже на стерню
і ложить засихати на покоси.
Його всевидящеє око
В життя вдивляється глибоко,
У праведність і гріх.
Все бачить, бачить всіх.
Ніхто не може так правдиво,
Незвіданого передати суть
До поки не відкриє слова диво,
Не вкаже розуміння путь.
І кожному призначить слово,
Як той такого заслужив -
Кому Христа вінець терновий,
А кому лаври, хто як жив.
Поете! Могутня сила в твоїй мові,
Чорнило для письма
замішане на правді,
розведене на крові.
Отож, спочатку думай і пиши,
Пиши, але кидати людям не спіши.
Пиши на клаптиках, листках,
Не добре слово сіє страх.
Бо не простить тобі це люд.
За кожне слово кожного жде суд,
Аз без жалю за слово воздадут.
За кожну душу вибиту із тями
Дістануть спогадами з ями.
І не уникнеш слави пут,
Піднімуть вище за життя.
А за нещирість слова
Штовхнуть
у прірву забуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660854
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2016
автор: Ivan Kushnir-Adeline