В кожному з нас десь живе прихований монстр
Шхуна «Надія» давно пливе в НІКУДИ…
Серце працює, як зламаний тостер…
І ніби гребуть веслярі. Та немає води…
Ми зараз любимо так, щоб надалі вбивати
Міни солодкі міняємо – гра в почуття…
Серцем розбитим своїм – чужі розбивати
В муках пекельних шукаємо сенс від цього життя…
В клітку під назвою «Щастя» любов ти підманиш
Хтось помиратиме там від твоїх побажань
Світ, не дивись, - а чого ти від монстрів чекаєш???
Ти сам нас до себе впустив після диких страждань…
Час пролетить, пробіжить, як вода поміж пальці
Світ розіб»є всі ілюзії всіх сподівань
Монстри залишаться, клітки і їхні закланці
Їхнього щастя у клітках. І їхніх бажань…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660861
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2016
автор: kriwoy