Тремтять стеблини трав зелені,
Коли повіє вітерець.
Нагріта сонцем біла квітка конюшини-
Дитячої краси-взірець.
Тут босі ноги протоптали
Стежину до води.
Від ранку і до вечора гасали
Туди-сюди.
...Через півсотні літ
Зайшла "до себе".
Не треба очі закривати:
Такий же двір...
Та сама хата...
Вікно дверима слугувало,
Коли невдало
Дитинство двері відчиняло.
А далі Копанка-
Дитинства море...
Думки біжать,
Серце говорить:
"Себе почути
Можна щоднини.
Все,що прожито-
В серці людини".
...Межа невидима є у світах.
Літав тут,літав
Дитинства птах.
...Стою за межею.
Дивлюсь,як крізь скло.
Підступна сльоза
Виповза,виповза...
Копанка-це самостійно викопане
водоймище на своєму участку землі
4.04.2016р
с.Дівочки
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2016
автор: NikitTa