З повітря, яким ми дихаєм,
з води, яку випиваємо,
з вогню, яким і живемо,
з дерев, які ми складаємо -
у порох і невимовність,
на холод кружляння вічності -
така ось нірвана космосу?
така копійчана істина?..
І тільки надія вперта,
і тільки молитва ніжна -
десь є ще душа світу,
і є там любов незмінна...
І в порожнечі відсутності,
в Нічому, глухому, німому
протесту початком вибухне
останній - мій! - атом крові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660897
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2016
автор: Artemis