Б’ють барабани «тра-та-та-там…»,
Сурми розкраяли тишу,
Овації з дружним потрійним «Ура!»
Й салюти здіймаються в висі -
Це радість оновлення, свято ідей,
Парад перемоги неспинної влади,
Що в наших очах все росте і росте…
Росте, багатіє, та видно не знає
Про те як країна бідує й не спить,
Шкодуючи гірко про здійснений вибір
І нерв вже не тліє, він просто горить
Обвугливши віру, в терпінні до кривди,
Та видно немає назад вороття
І думка щоденно, від відчаю криком
Рве скроні, шукаючи правди життя,
Шукає даремно, бо ж досі не видно
Де підлої зради настане кінець,
Коли розірветься зчароване коло,
Що в хижій наживі країну веде
До прірви, закривши в майбутнє дороги…
Вітчизна ж бідує, воює й не спить,
Вдивляючись в маски нових лицедіїв,
В них щирість ідейна завзято бурлить,
За ними ж ховається жадність і хтивість,
Й так хочеться крикнути «Ну ж бо пора! ..»
Щоб клич цей здійнявся призивом у висі,
А бій барабанів своїм «тра-та-та-там…»
Розбив вже нарешті принизливу тишу…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660957
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2016
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ