Ходить пані по городу
і запитує природу:
“Всі городні вже зійшли,
чи сидять ще у землі?”
У землі вони сидять,
не спішать ще виростать:
раптом холодно буде,
мороз холодить іще.
Хто у грудні сіяний,
зійшов із насіння вже,
тонкі листки витикав
і рядочком пробігав.
А у тому, у рядочку
кропу маленькі листочки,
морква, а іще редиска,
червоніє корінь дрібний.
А картопля ще в землі,
сидить тихо надворі,
поруч ще була цибуля,
пір’я вгору потягнула.
Вже зелена полуниця
підставляє листків лиця
вранці сонцю й дощу:
“Зацвітать скоро буду!”
У нарцисів - пишні квіти
і тюльпани шлють привіти:
червоний пишно зацвітав,
гіацинт переквітав.
Білоцвіти відцвіли,
листки лишили зелені
і крокуси сховалися,
горицвіти лишалися.
А ще жовті примули
листки свої надули,
барвінку сині квіти
заблимали під вітром.
Над ними вишеньки цвітуть
і основний цвіт подають,
форцизія жовтіє у траві
ще молоденька і їх дві.
Росте трава смугаста,
біля водойми вчасно,
вітру швидкий політ,
а вишні розпочали квіт.
Ходить пані стороною,
а кому додати гною,
або попелу сипнуть,
щоби ріст хорошим був?
А може когось полить,
або іще посадить,
уночі бував і дощ,
сад полив, город також.
Іди-іди собі дощ,
вранці сонечко також,
швидко в небо виходи
і на город посвіти.
На город весь і на сад,
щоб був гарний урожай
і усе, що, де росте,
виросте і розцвіте.
16.04.2016.
Фотографія із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660993
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 20.04.2016
автор: Светлана Борщ