Дзвінок у минуле
Будинок на розі, похилена вишня,
На клавішу тисну, дзвінок голосний –
Мелодія давня, незмінна, колишня,
І гавкіт собачий, достоту не злий.
Він лапу подав… Чи не родич ще того,
Що запах мій знав? Не живе стільки пес…
Почулися кроки і двері розлого
Відкрилися враз. І твій образ воскрес!
Натягнута посмішка – тільки очима,
Нерадісний погляд. А, може, це гра?
Ще з того сторіччя для мене незрима,
Але без емоцій, на слово скупа.
Шпалери рожеві, портрети рядами.
І мій у багеті притулений там.
Не хочеться кави, роз'ятрені рани...
У тиші сиділи удвох, ніби сам.
Сторіччя минуле, далекі дороги
У пошуках істин, у блиску заграв.
Ну, що нам тепер ці слова-монологи?
Якби ж так раніше... Якби ж то я знав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661082
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 21.04.2016
автор: Рідний