Моє життя, мов вишита сорочка,
Де квітів і мережок дивоцвіт,
Та найдорожчі з них – то два синочки,
Що з лона втрапили у цей казковий світ.
Моє життя – то серця юний спомин
Про ту любов, що душу окриля,
Що розлилась, немов весняна повінь,
Де в квітах потім втопиться земля.
Моє життя не слалося барвінком,
Тай не було воно простим, нудним:
Була і пісня, що лилася дзвінко,
Й сльоза текла потоком не одним.
Моє життя, немов пташині крила,
То вгору піднімають, то униз,
Та я і їх ні в чому не корила –
Нехай іще несуть мене вони.
30.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661141
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)