Глянь, на небі світять зорі, ясно - ясно, як ніколи!
Ясний місяць із - за хмари випливає.
Учить мама вишивати, каже: " Рано ще гуляти!"
А я хочу на гулянку, вона знає!
А серце моє в такт: Так! Так! Так!
А серце моє в такт: Так! Так! Так!
Не хоче розуміти, не хоче цього знати.
Я виросла велика і хочу погуляти!
Ну чого ж їй сумувати? Не пускає її мати!
Не пускає її мати погуляти.
Ну чого ж це буть такою?
Теж була ж бо молодою.
Ну бери та хоч тікай із хати!
А серце моє в такт: Так! Так! Так!
А серце моє в такт: Так! Так! Так!
Я виросла велика і хочу погуляти!
Відпустіть бо ж мене, мамо. Ще ж не пізно, це ще рано!
Квіти гарні на моїй є вишиванці.
Як були ж ви молодою, то стояли під вербою.
Хочу я, як ви, прийти додому вранці!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661198
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 21.04.2016
автор: Надія Башинська