Є такі
друзі,
знайомі
чи рідні-
їх десь чорти носять,
як тільки потрібні.
Індик зозуленьку полюбив.
Співав пісень,
зерно носив.
Вона,по-своєму,
його кохала;
лікуючи копіїчку,-
ласку давала.
Забився дзьобик-
вся любов пропала.
Зозуля зникла до своїх.
У лісі іншому кувала.
А істина,
стара,як світ
-кричить!
Таких птахів,
що чують тільки:
"На!",-
з життя,
гоніть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661229
Рубрика: Байка
дата надходження 22.04.2016
автор: Алёна Алёнова