Тепер я пропаща жінка.
Я згублена в образі твому.
Я зірвала із неба квіти.
І зайшлась в голосінні німому.
Чому на душі така туга?
Сама ж зробила свій вибір!
Якби знав ти яка це мука,
Коли куля проходить навиліт.
Покохала я вільний вітер.
Окунулась в своє божевілля.
Я пропаща у цьому світі,
І лиш знову на серці каміння.
Розтрощилися мої надії.
Сама себе в рамки загнала,
А крила свої великі,
Чорнилом облила й зірвала.
Я з небом тепер наодинці.
Тепер я сама..Не літаю.
І свого кохання пісню
Нікому вже не заспіваю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661234
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2016
автор: Irena Miller