Ранкова, весняна пора,
І донечка, ледве вставала,
Уже одяглася в брюки,
До школи йшла, як на муки.
І так, все біля люстерка,
Дивилась, яка ж гарненька,
Уважно, вже вії мастить,
Але ж, все мама це бачить.
-Що ти, знов робиш доню,
Свою, нащо псуєш вроду ?-.
Тут доня та й не змовчала,
Скажи, хіба непогана?
Нехай, буду, як всі в класі,
Вони ж бо за мене кращі.
Квітень 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661247
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2016
автор: Ніна Незламна