Хтось з прохожих мені говорив,
Що весною трава зеленіша.
І картину в уяві створив,
Щоб веселою стала скоріше.
Він дивився у очі мені,
А я у думках усміхалась.
Неуспіх послабив ремені
У промінні сонця скупалась.
Та не довго він поруч стояв,
Щось сказав і пішов собі далі.
Він мабуть про сум мій все знав,
Про справи тяжкі і невдалі.
Подяка моя у думках.
Весна залишилась у серці,
А квіти весняні в руках.
Він дав ключ від радощів дверці.
©Лерія Кот
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661304
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 22.04.2016
автор: Лерія Кіт